Поширені проблеми в поведінці дітей

​

Актуальні рекомендації батькам про те, як упоратися з проблемами в поведінці дитини

 

Іноді діти поводяться жахливо: не слухають батьків, сперечаються з ними й зухвало відповідають на будь-яке зауваження, ображають своїх однолітків на дитячому майданчику, забирають речі. Батькам доводиться нелегко, коли їхні діти поводяться подібним чином. Розглянемо найбільш поширені проблеми в поведінці дитини, спробуємо з'ясувати, як їх розпізнати, як з ними впоратися.

​

Яка поведінка вважається нормальною?

​

Чіткого визначення «нормальної» поведінки немає. Вона залежить від віку дитини, її характеру, емоційного розвитку та оточення, в якому вона виховується.

​

У цілому, нормальною можна вважати поведінку, прийнятну для даного віку, рівня розвитку в суспільстві й культури. Навіть якщо поведінка не відповідає очікуванням соціуму або культури, її можна вважати нормальною за умови, що вона нормальна для відповідного віку й не завдає шкоди тим, хто дитину оточує.

​

Що говорить про відхилення від норми?

​

Якщо дитина іноді впадає в істерику, сперечається або кричить - це нормально. Але якщо така поведінка проявляється щодня – у батьків є привід для занепокоєння. Зверніть увагу на наступні ознаки, що свідчать про проблеми в поведінці:

​

• Дитині важко справлятися зі своїми емоціями. У неї трапляються вибухи емоцій з найменшого приводу.

• Дитина стає імпульсивною. Вона може ламати або розкидати речі, кричати або проявляти деструктивну поведінку іншими способами.

• Комунікабельна дитина раптом замикається в собі, сперечається, стає зухвалою без явної на те причини.

• Дитина часто бреше, краде або забирає речі, які їй не належать.

• Погана поведінка в школі: бійки, запізнення та прогули.

• Частішають сварки й конфлікти з однолітками, що впливає на її соціальне життя.

• Вона не може сконцентруватися на чому-небудь, стає неспокійною, ледачою або неуважною.

• Сексуальна поведінка дитини не відповідає її віку.

• Вона заперечує всі ваші вказівки, порушує встановлені правила просто для того, щоб розгнівати вас.

• Дитина завдає собі каліцтва або замислюється про це. Висловлює думки про самогубство.

​

З незначними проявами подібної поведінки можна впоратися, змінивши стиль виховання або скориставшись допомогою психолога. Але є ряд проблем у поведінці, впоратися з якими не так просто. Розглянемо їх докладніше.

 

Поширені проблеми з поведінкою дитини

 

Діти часто порушують правила й бунтують проти загальноприйнятих норм для того, щоб подивитися на реакцію тих, хто їх оточує. Так вони дізнаються, яка поведінка прийнятна, а яка – ні. Для цього вони використовують такі моделі поведінки.

 

Неповага й зухвалість

 

Коли ваша трирічна донька розмовляє з вами зухвало, – це може здатися смішним. Коли доньці вже 7 років, на всі ваші прохання вона говорить «ні» й переходить на крик – це починає дратувати. Якщо не взяти ситуацію під контроль, така поведінка може призвести до постійних суперечок між батьками й дитиною. Як діяти в таких випадках?

​

• Дитина сперечається, але підпорядковується вашим вказівкам? Тоді не звертайте уваги на таку поведінку. Ігнорування поганої поведінки може бути досить ефективною тактикою.

• Якщо дитина виконує ваші прохання, але при цьому сперечається? У цьому немає нічого страшного. Поясніть їй, що відчувати злість - нормально, але неприпустимо розмовляти з вами неповажним тоном.

• У випадку, коли відповідна реакція дитини загрожує ближнім або їй самій, потрібно бути уважним до того, що вона говорить, і тримати ситуацію під контролем.

• Не реагуйте імпульсивно. Дайте дитині заспокоїтися й тільки після цього спокійно поговоріть із нею. Поясніть, яка поведінка прийнятна, а яка - ні.

• Установіть обмеження й поясніть, що за погану поведінку дитина понесе покарання. Не погрожуйте, просто констатуйте факт, що у випадку поганої поведінки вона не піде в кіно або не отримає морозиво.

• Озвучте свої очікування з приводу бажаної поведінки.

• Подумайте про те, як ви поводитеся з дитиною або з іншими людьми в її присутності. Ви виявляєте грубість або неповагу? У випадку позитивної відповіді – перегляньте свою поведінку.

​

Лихослів'я

​

Відчуваючи злість, діти підвищують голос і кричать. Якщо дитина починає лихословити ще до того, як їй виповнилося 10 років – це серйозний привід для занепокоєння. Зазвичай діти кричать або лаються, щоб затіяти суперечку з батьками або просто настояти на своєму. В такому випадку дотримуйтеся наступних рекомендацій:

​

• Переконайтеся, що ви самі не використовуєте лайливі слова в присутності дітей.

• Не допускайте лихослів'я вдома.

• Чітко поясніть, що за подібну поведінку її чекає покарання, і завжди дотримуйтеся цієї домовленості.

• Якщо лихословить дитина молодшого віку – негайно зробіть їй зауваження. Поясніть, що це погані слова і люди не люблять тих, хто їх вживає.

​

Ви через необережність вжили подібне слово в присутності дитини? Тоді негайно перепросіть. Можна навіть попросити дитину нагадувати вам, що це погане слово, щоразу, коли ви його скажете.

​

Агресивна або жорстока поведінка

​

Відчувати злість – нормально для дитини, як і для дорослої людини. Коли злість переходить у жорстоку або агресивну поведінку – це свідчить про емоційні проблеми. Перепади настрою, психози, розлади поведінки, травми, імпульсивність або фрустрації можуть викликати агресію в дитини. Іноді вона може використовувати агресію з метою самозахисту.

​

Дитина вчиться агресивної поведінки. Задумайтесь, яка емоційна обстановка оточує її вдома.

​

• Найпростіший спосіб відповідати на агресивну поведінку дитини – накричати на неї у відповідь. Але цим ви покажете дитині поганий приклад. Діти вчаться долати свої імпульси й емоції у своїх батьків. Тому, замість того, щоб підвищувати голос, заспокойтеся й заспокойте дитину;

• Співчувайте дитині, приймайте її почуття, але поясніть їй, що битися або кусатися неприпустимо. Скажіть: «Я розумію, що ти гніваєшся. Але битися й кусатися не можна. Ні в якому разі!»

• Поясніть дитині, що у випадку агресивної поведінки вона буде покарана. Запропонуйте їй альтернативний варіант. Наприклад, навчіть її використовувати фрази «Я гніваюся», «Мені це не подобається» замість проявів жорстокості.

​

Показуйте дитині позитивний приклад адекватної поведінки й не застосовуйте фізичного покарання. Також заохочуйте позитивну, неагресивну поведінку дитини.

​

Брехня

​

Діти часто говорять неправду. Батьки хвилюються, викриваючи дитину в брехні. Ви можете відчувати себе зрадженими, ображеними й навіть сумніватися, чи зможете ви в майбутньому довіряти малюкові. Щоб запобігти брехні, дотримуйтеся наступних порад:

​

• Не сприймайте брехню як знак особистої неповаги. Подивіться на ситуацію з точки зору дитини й постарайтеся зрозуміти, що змусило її сказати неправду.

• Діти можуть говорити неправду через страх, що за правду їх покарають. Хваліть малюка за хорошу поведінку. Так у нього не буде необхідності говорити неправду.

• Учіть дитину бути чесною з іншими на своєму прикладі.

• Установіть покарання за брехню. Такий захід не повинен обговорюватися з дитиною.

​

Булінг

​

Булінг – серйозна проблема, яка може призводити до емоційного й фізичного насильства над жертвою. Діти використовують булінг, щоб відчути власну силу. Крім того, таким способом вони самі вирішують свої соціальні проблеми. Коли вони не можуть упоратися зі своїми емоціями, вони вдаються до булінгу. Якщо ви виявили, що ваша дитина замішана в цьому, дійте негайно.

​

• З ранніх років учіть дитину, що знущатися над іншими – це погано. Поясніть, чим поганий булінг, хто такі розбишаки, наведіть дитині приклади. Наприклад, ви можете сказати: «Розбишака – це людина, яка обзиває інших людей, знущається над ними або силою забирає їх речі».

• Як можна раніше встановлюйте правила вдома. Скажіть дитині: «У нас вдома знущання над іншими неприпустимі» або «Знущання над іншими не зійде тобі з рук».

• Слідкуйте за поведінкою ваших дітей. Якщо ви помітите, що старші знущаються над молодшими, негайно припиняйте таку поведінку.

​

Маніпуляції

​

Батькам надзвичайно складно боротися з маніпулятивною поведінкою. Діти часто поводяться імпульсивно, брешуть або плачуть, щоб отримати те, що вони хочуть. Якщо ви дивитеся крізь пальці на погану поведінку дитини, вона розуміє, що їй дозволено так поводитися. Наприклад, якщо малюк влаштовує істерику, вимагаючи цукерку, і ви купуєте йому одну – це яскравий приклад маніпуляції.

​

Говорячи простими словами, дитина використовує маніпуляцію для отримання влади. Але ви завжди можете зламати цю модель поведінки та припинити спроби маніпуляцій.

​

• Будьте готові до того, що дитина буде чинити опір щоразу, коли ви скажете їй «ні».

• Дайте зрозуміти дитині, що якщо ви говорите «ні» – це означає «ні». Поясніть дитині свою позицію, але не виправдовуйтеся.

• Не обговорюйте встановлені правила. При цьому постарайтеся зрозуміти позицію дитини.

 

Низька мотивація й лінь

​

Іноді може здаватися, що дитину абсолютно нічого не цікавить. Ні навчання, ні мистецтво, ні навіть ігри. Вона відмовляється брати участь абсолютно в усьому. Мотивувати дитину – непросте завдання, особливо, якщо вона ледача й завжди знаходить виправдання своїй ліні. Якщо ваша дитина відчуває труднощі з мотивацією, дотримуйтеся таких рекомендацій:

​

• Не показуйте занепокоєння з приводу такої поведінки. Діючи так, ви можете здатися занадто наполегливими й викликати опір.

• Розповідайте дитині історії зі свого дитинства, щоб підбадьорити її й мотивувати спробувати щось нове.

• Не змушуйте малюка займатися чим-небудь. Дозвольте йому вибрати заняття до душі. Діти охоче займаються тим, що вони вибрали самі.

• Погляньте на ситуацію збоку й подумайте, чи не здійснюєте ви тиску на дитину. Розпитайте, що дійсно її мотивує. Подивіться на дитину як на самостійну особистість і постарайтеся зрозуміти її інтереси.

• Допоможіть малюкові знайти способи самомотивації. Це більш ефективний спосіб, ніж мотивація ззовні.

​

Погана поведінка в школі

​

«Ненавиджу школу» – такі слова батьки часто чують від своїх дітей. Відмова ходити в школу або виконувати домашнє завдання завдає батькам багато клопоту. Така поведінка може мати різні причини: булінг, проблеми з навчанням, бунт проти загальноприйнятих правил або тривога через відокремленість від батьків.

​

• Знайдіть джерело проблем. З'ясуйте, чому дитина відмовляється ходити до школи або робити домашні завдання. Якщо в неї труднощі з навчанням і засвоєнням матеріалу, допоможіть їй надолужити згаяне.

• Можливо, дитині буде потрібний час, щоб підвищити успішність у школі. Зміни не відбуваються швидко.

• Заохочуйте позитивну поведінку, але не намагайтеся її підкупити. Наприклад, ви можете сказати дитині: «Ти заслужила морозиво, тому що зробила домашнє завдання без нагадувань».

​

Іноді впоратися з поганою поведінкою дитини буває непросто. В особливо складних випадках зверніться до психолога.